15 серпня, православні християни вшановують пам’ять Василя Чудотворця. Він виріс у простій сім’ї та за рішенням батьків, навчався майстерності чоботаря.
Якось до Василя звернувся один заможній купець. Він просив хлопця пошити йому чоботи, які не матимуть зносу. Василь сказав, що зможе їх пошити, чим здивував свого наставника. Тоді хлопець пояснив, що купець ніколи не взує їх, бо через декілька днів Всевишній забере його до себе. Через тиждень його слова здійснились.
Ще підлітком Василь почав свій подвиг юродства. Його поведінка стала непередбачуваною, тому інші люди били хлопця. Наприклад, перекинувши лоток з калачами, дізнавалися, що вони були сирими. Проливши квас, вияснялось, що він нестерпний на смак. Згодом люди почали шанувати Василя, бо вважали його людиною Господа. Він викривав брехню та обман.
Одного разу, до святого прийшов чоловік, який ніяк не міг збудувати церкву. Він сказав, що стіни постійно руйнуються під час будування. Василь дав йому пораду, навідатись в інше місто до Іоанна, який зможе підказати йому, що робити.
Прислухавшись до Василя, чоловік поїхав та знайшов Іоанна, який сидів та качав порожню люльку. Коли купець спитав про те, чим займається Іоанн, той відповів, що качає свою матір, щоб замовити свої гріхи за народження та виховання. І купець одразу зрозумів, в чому річ. Повернувшись додому, він вибачився перед своєю матір’ю, яку колись прогнав з будинку. Вона пробачила його й тільки тоді він добудував храм.
Святий зволікав до милосердя та завжди надавав допомогу тим, хто потребував її. Не схвалював, коли хтось давав милостиню заради себе та своєї вигоди. Також, Василь міг бачити майбутнє. Одного разу, він передбачив пожежу й читав молитви, щоб загасити її.
Похований святий біля Троїцької церкви, до якої згодом був прибудований Покровський собор.