Вдалий врожай часнику залежить від низки простих, але обов’язкових кроків, особливо під час посадки.
Не підійдуть місця з надмірною вологістю — головки можуть загнити. Не слід садити часник після моркви, картоплі або цибулі. Кращий варіант — ділянки, на яких раніше росли горох, квасоля, боби, буряк, полуниця, перець, баклажани, кабачки або гарбузи.
Ідеальним вважається супіщаний ґрунт — легкий, добре дренований, з повітрям між частками. Але і важчі ґрунти можна підготувати: поліпшити структуру, додати перегній або добре перепрілий гній, щоб зробити ґрунт більш пухким і живильним.
Якщо ґрунт щільний, в ньому погано циркулює повітря, затримується вода, корені слабшають, головки виходять дрібні. Потрібно, щоб корені мали достатньо місця, вологи та кисню.
Часто радять змішувати пісок, перегній і тирсу в рівних частинах — але це не завжди правильно. Свіжа тирса використовувати не треба, вона під час розкладу забирає азот із ґрунту, що шкодить рослині. Якщо все ж вирішили застосувати тирсу, то тільки перепрілу.
Для глинистого чи важкого ґрунту: приблизно дві частини компосту чи перегною, одна частина крупнозернистого піску, і до 10-15 % перепрілої тирси. Це має покращити аерацію і дренаж без того, щоб рослина відчувала нестачу азоту.
Якщо ґрунт легкий (легкосуглинковий): достатньо буде додати органіки (компост або перегній), пісок тільки за потреби (наприклад, якщо вода застоюється), тирсу — дуже небагато і тільки перепрілу.
Якщо грунт уже супіщаний: головним елементом має бути органіка — щоб утримувати вологу та живлення; пісок майже не потрібен, тирсу — лише як додаткова опція.
Якщо використовуєте тирсу — нехай вона пролежить у компості або хоча б з азотною добавкою, щоб «відпрацювати» можливу азотну спрагу перед внесенням у грядку.
У цей час готують ґрунт для посадки озимого часнику: вносять компост або перегній, працюють над дренажем і структурою землі. Якщо зробити це вчасно й правильно, наступного року можна отримати хороший урожай.