Багато хто помилково вважає опале листя звичайним сміттям, хоча насправді воно — справжній скарб для садівника. З нього можна зробити цінне органічне добриво — компост. Під дією бактерій, грибків і дощових черв’яків листя розкладається, утворюючи поживну речовину, яка покращує структуру та родючість ґрунту, утримує вологу й забезпечує рослини мікроелементами. Хоча такий компост не замінить гній, він суттєво підвищує врожайність і покращує здоров’я ґрунту.
Листя, що лише частково перепріло, підходить для мульчування — воно захищає грядки від бур’янів і холоду. Але використовувати потрібно лише здорове листя, адже під час звичайного («холодного») компостування збудники хвороб можуть зберегтися. При «гарячому» процесі, коли температура в середині купи піднімається до 60–70°C, більшість шкідників гине, проте підтримувати таку температуру в домашніх умовах непросто.
Існує міф, що листовий перегній робить землю кислішою. Насправді готовий компост має нейтральну реакцію (pH 6.5–7.5) і навіть допомагає вирівняти кислотність. Тому не слід додавати у купу попіл чи вапно — це може спричинити втрату азоту. Якщо потрібно зменшити кислотність ґрунту, краще внести розкислювачі окремо.
Для компосту найкраще використовувати листя яблуні, груші, сливи, вишні, берези, клена, глоду, осики. Листя дуба, ліщини чи скумпії перегниває повільніше, бо містить дубильні речовини. Листя волоського горіха спершу може пригнічувати інші рослини через речовину юглон, але після 1–2 років компостування ця речовина повністю руйнується.
Місце для компосту краще обрати в напівтіні, на підвищенні, подалі від колодязів і джерел води. Ґрунт під компостом повинен бути пухким, щоб не застоювалася вода.
Контейнер може бути у вигляді ями (1×1×1,5 м), купи, обгородженої дошками, або спеціальної компостниці. Важливо забезпечити доступ повітря, тому в стінках слід залишити щілини. На важких глинистих ділянках краще робити наземну купу, адже яма може перетворитися на болото.
Якщо місця мало, компост можна робити навіть у щільних чорних поліетиленових мішках з отворами для вентиляції. У такому випадку процес йде повільніше, утворюється не повноцінний компост, а листовий перегній — чудова, хоч і менш поживна, добавка для ґрунту.
Щоб процес йшов швидше, потрібно чергувати «коричневі» (вуглецеві) матеріали — листя, тирсу, солому — з «зеленими» (азотними): скошеною травою, бадиллям, овочевими відходами.
Основні правила:
Шарування: чергуйте шари листя товщиною 20–25 см із зеленими шарами 5–10 см.
Подрібнення: чим дрібніше листя, тим швидше воно перепріє.
Вологість: кожен шар варто злегка поливати водою.
Активатори: додайте трохи землі, старого компосту або біопрепарати для пришвидшення процесу.
Щоб компост «дихав», його потрібно регулярно перемішувати — приблизно раз на 2–4 тижні. У спеку компостну купу слід поливати, а зверху накривати плівкою або кришкою, щоб утримати тепло й вологу. Якщо дотримуватись цих умов, готове добриво з’явиться вже через 1–2 сезони. Якщо ж просто скласти листя без догляду, процес розкладання може тривати до трьох років.
Зрілий компост має темно-коричневий колір, пухку структуру без великих частинок і приємний запах землі або лісу. Такий матеріал — ідеальне природне добриво для овочевих, ягідних і декоративних культур.