Вчасно зібрана морква буде солодкою, соковитою й довго зберігатиметься. Якщо викопати її занадто рано — коренеплоди залишаться водянистими й швидко зіпсуються. А при запізненні можуть потріскатися, почати гнити або втратити смак.
Ранньостиглі — достигають приблизно через 60 днів після сходів. Їх можна їсти вже в середині літа, але вони не підходять для довгого зберігання.
Середньостиглі — визрівають за 100 днів. Такі коренеплоди мають щільну структуру й добре зберігаються.
Пізньостиглі — повністю достигають за 120–140 днів. Їх зазвичай збирають наприкінці вересня чи на початку жовтня. Саме ці сорти найкраще лежать узимку.
Важливо: коли температура знижується нижче +5 °C, ріст моркви зупиняється. Якщо очікуються дощі, урожай краще викопати заздалегідь, щоб уникнути гнилі.
Визначити готовність моркви можна навіть без точного знання сорту. Про стиглість свідчать такі ознаки:
нижнє листя пожовтіло;
коренеплід досяг характерного розміру;
має яскравий насичений колір;
на смак солодкий, без гіркоти;
верхівка трохи виглядає з ґрунту і легко промацується.
Збирайте моркву в суху прохолодну погоду.
На легкому ґрунті її можна витягнути руками, на важкому — краще підкопати вилами.
Не збивайте землю різко — дайте їй підсохнути, тоді легко очистите руками.
Бадилля потрібно зрізати одразу, залишаючи хвостик 0,5–1 см.
Після викопування сушіть моркву 2–4 години прямо на грядці, а потім ще 2–3 дні в тіні.
Переберіть моркву й відкладіть пошкоджені екземпляри.
Складіть у ящики, пересипаючи піском або тирсою.
Оптимальні умови зберігання — прохолодне темне приміщення з температурою 0…+2 °C.