З малечку бабуся розповідала Настусі про церкву та віру в Ісуса Христа. Вона запевняла, що в божому домі панує спокій та можна знайти відраду у найважчий період життя.
В дорослому віці у Анастасії почався складний період й вона згадала про пораду неньки. Тоді жінка хутко зібралася й попрямувала в найближчий храм.
Під час богослужіння до неї почали підходити та дорікати різні жінки. Одна з них сказала:
— Жіночко, ваші руки не правильно складені!
Інша доповнила:
— Ви взагалі не там стоїте!
Ще одна прошипіла ззаду:
— Що Ви вдягли до церкви? Хіба такі речі можна вдягати до храму божого?
Довершив ці безглузді дорікання чоловік, який пробурчав:
— Дівчино, Ви не правильно хреститесь! Взагалі, Вам краще піти звідси й перед тим як зібратися сюди ще раз, придбати спеціальний посібник й ретельно його вивчити.
Анастасія не вірила в те, що в такому місці збираються такі жахливі люди. Вона була дуже шокована, тому вийшовши з церкви сіла на сходинці й заплакала.
Через декілька хвилин, дівчина почула найчарівніший голос у світі:
— Дитя моє, що сталося?
Жінка подивилася поперед себе та побачила Спасителя Хреста. Вона витерла заплакане обличчя та промовила:
— Ісусе, я так рада тебе бачити! Річ в тім, що парафіяни не впускають мене в церкву!
— Не засмучуйся мила, інколи вони й мене туди не пускають.
Найголовніше не те, який вигляд маєте та яким чином складаєте руки під час молитви, а відношення до віри й чисте серце під час богослужіння
