24 грудня, православний світ відзначає Різдвяний святвечір. З цього дня люди закінчують тримати Різдвяний піст, який продовжується протягом 40 днів. На свято дорослі не їдять протягом дня, а лише п’ють воду, поки не зійде перша зірка. Вона є символом тієї яскравої зірки, яка принесла звістку про народження Сина Божого.
Страви, які можна вживати.
Головною стравою Святвечора є кутя. Для приготування використовують рис або пшеницю. Потім кашу заправляють медом, маком, горіхами та сухофруктами. В давнину люди вживали кутю на всі свята, починаючи з Різдва та до Водохреща. Також, кутю подають на поминках та похоронах, тільки тоді страва складається трохи з інших інгредієнтів.
На Святвечір за столом збирається вся родина. На стіл кладуть білу скатертину, а під неї – сіно, що є символом ясел, де лежав Ісус Христос, коли народився. Також, на стіл ставлять не лише кутю, а й рибні страви, борщ, суп, кисіль або компот. Трапеза повинна складатися з тринадцяти страв.
На стіл ставлять ялинові гілки, свічки, стрічки та сервірують святковим посудом. Якщо немає можливості приготувати 13 страв, можна поставити на стіл консервацію – огірки, помідори та капусту. В цей день не вживають алкогольні напої, а всі страви повинні бути пісними – без молока та м’яса.
Кожна страва, яка стоїть на столі, має значення:
Крупа в каші є символом нового життя.
Напої зі зрілими плодами – дозріванням життя та його завершенням.
Рибні страви пов’язують з ім’ям Христа, який народився в цей день.
Традиції в цей день.
Християни починають трапезу з куті. Коли вечеря закінчується, всі дарують один одному подарунки. Раніше подарунки дарувалися перед приходом Різдва, а не на Новий рік. Ввечері всі танцюють навколо святкової ялинки, особливо на подвір’ї. Також, молодь та дітлахи йдуть колядувати. Колядками вони прославляють Сина Божого, вітають господарів оселі з народженням Христа та просять пригостити їх солодощами.
Християни в цей день йдуть в церкву на Різдвяне богослужіння. Щоб пройти обряд причастя потрібно перед цим дотримуватися пісного меню – сухоїдіння.
