Зимненську ікону Божої Матері заведено вшановувати 11 вересня. Цією святинею проводили обряд благословляння на шлюб Анни та князя Володимира.
За часів війни у місті Корсунь, Володимир став сліпим й чудотворна ікона привезена його дружиною та Патріархом відновила йому зір. Це було чудо у вигляді яскравого світла, яке повернуло зір князю. Ікону згодом передали у Зимненський Святогірський Свято – Успенський монастир, де засновником був князь Володимир.
Згодом село Зимне придбав католик Михайло Чацький. Він спитав у святині, чому вона не врятувала храм? Після цього він та всі чоловіки їхнього роду стали сліпими. Під час Першої Світової війни, ікону було вивезено ігуменею Марією у місто Житомир. Після закінчення бойових дій святиня повернулась у село Зимне.
Зимненську ікону Божої Матері згодом перевезли у Корецький монастир. Це зробила стариця Юліанія. Ті, хто перевозив святиню бачили над монастирем вогняний стовп, а звідти лунав спів. Прочани вирішили, що у цей час проходить служба, а зайшовши до храму – у ньому нікого не побачили.
Святиня знаменита своїм зціленням від сліпоти.
