22 квітня заведено вшановувати пам’ять преподобного мученика Вадима Персидського. Він захищав всіх від зради, жадібності, гордині, користі та брехні. У народі свят отримало назву Вадим Ключник, День відмикання джерел, Вадим або Вадим – відчиніть джерела. Свято назвали на честь джерел, які б’ють з-під землі. Люди цього дня обходили водойми, де б’ють ключі. Промовляли спеціальні слова, набирали воду, вмивались та пили, щоб мати гарне здоров’я. цією водою напували домашніх тварин та окропляли городи.
Вадим вірував у Господа й до останніх днів був вірним Йому. Над ним дуже довго знущались та катували язичники, але він до останнього подиху належав Всевишньому.
Люди цього дня на водоймах гадали на життя та смерть хворих людей. По дорозі до водойми не можна було розмовляти, а прийшовши, потрібно було у 4 сторони спитати: «житиме або помре?». Якщо людина буде довго жити – вода була тихою, а якщо ні – ключі сильно вирували.
Вже з цього дня господарі починали виганяти худобу на пасовисько. Перевіряли землю на готовність до посівної. Набирали трохи землі, розминали та дивились, якщо грудка землі розпадалась – вже можна садити городину.
Якщо до цього дня погода нормалізувалась – то літо не буде дощовим. Чекали гарного врожаю, якщо на землі був туман або іній.
Якщо у гніздах птахів було мало яєць, то й врожай чекали не багатий.
Якщо березового соку було вдосталь – літо обіцяє бути холодним, дощовим та неврожайним.
Що віщували сни, які снилися 22 квітня?